ВІРШУВАЛЬНИК, КА,
Віршувальник, ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 240.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ВІРШУВАЛЬНИЦЯ, ЦІ, →← ВІРШОМАЗ, ЗА,